Залежність від психоактивних речовин (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія) – сімейна хвороба. По-перше, вона може зустрічатися в кількох членів однієї й тієї самої сім’ї, передаватися з покоління в покоління (приміром, вражати одночасно батька й сина, кількох братів і сестер, простежуватися в більш далеких родичів). Звісно, таке не є неминучим, тому в кожній такій сім’ї поряд із хворими є й здорові в цьому відношенні особи (Москаленко В.Д., Шевцов А.В., 2000).
По-друге, навіть якщо в сім’ї тільки один алкоголік, то всі інші її члени страждають психологічно. Просто неможливо жити поруч з алкоголіком і не бути залученим у його хворобу емоційно. Психічний стан родичів хворих на залежність позначають терміном співзалежність.
Родичі хворих страждають не менше, а часом навіть більше (оскільки вони не п’ють і переносять свій біль без алкогольного наркозу), ніж самі хворі. Для хворих є мережа наркологічних диспансерів і лікарень, приватні лікувальні заклади теж ними займаються. А куди може звернутися родич хворого по допомогу, наприклад, дружина алкоголіка? Тільки в деяких лікувальних установах є фахівці, які приділяють увагу родичам. Часто лікувальні установи обмежуються лише короткою консультацією родича. Я вважаю, що родичі мають право на спеціальну допомогу.
Скільки в Україні хворих на алкоголізм? Не менше, ніж в інших розвинених країнах. А скільки їх в інших країнах? Повідомляли, що 10 % чоловіків і 3 % жінок старше 15 років страждають на алкоголізм. Я думаю, що це обережні цифри. На лекції з алкоголізму, яку я слухала, будучи на стажуванні в США, я чула, що 15 % населення США загалом (без поділу за статтю) хворі на алкоголізм.
У науковій літературі про поширеність алкоголізму в Україні мені зустрічалися такі дані: від 7 до 11 % дорослого населення хворі на алкоголізм (Миневич В.Б., 1990).
Інші, ненаукові джерела вказують, що 20-40 % населення страждає на алкоголізм – з телевізійної передачі “Здоров’я” ))).
Головне, з чим, я думаю, читач сперечатися не буде, це те, що алкоголізму багато і частота його з роками не зменшується, а зростає. Що стосується наркоманії, то вона дуже швидко зростає. Сім’ї страждають як при алкоголізмі, так і при наркоманії. У моїй практиці відмінності полягають лише в тому, що в разі алкоголізму одного з членів сім’ї до лікаря приходять дружини, дорослі діти, а в разі наркоманії члена сім’ї – переважно батьки, рідше – дружини. У наркоманів України ще не народилося багато дітей.
Я запитувала у вчителів, чи відомо їм, у скількох учнів класу хто-небудь із батьків хворий на алкоголізм. Учителі говорили, що їм відомі такі сім’ї. І називали цифру 5-6 учнів із 30 осіб у класі. Ми можемо зробити висновок, що кожна 5-6-та сім’я страждає від алкоголізму одного з батьків. Це щонайменше. Алкоголізм – хвороба, яку люди схильні ховають.
Про подібну частоту родин, уражених алкоголізмом родича, пише й американський автор Д. Гудвін (Goodwin D.,W., 1988). Кожна 6-та сім’я, що складається з батьків і дітей, у США страждає від алкоголізму одного зі своїх членів. Якщо ж враховувати ширші сім’ї, що складаються з трьох поколінь, то будь-хто хворий на алкоголізм у кожній 3-й такій сім’ї. У Україні не може бути менше таких сімей.
Усі хворі є членами сім’ї – або батьківської, або своєї, подружньої. Виходячи з того, що поширеність алкоголізму більша, ніж будь-якого іншого душевного захворювання, більша, ніж поширеність депресій, можна сказати, що, мабуть, у нас не менш як одна третина всіх родин страждають від алкоголізму свого близького. Можливо, навіть половина всіх сімей страждає від алкоголізму родича, якщо враховувати хворих у трьох поколіннях.
Перш ніж ми перейдемо до розгляду співзалежності, я хочу ввести читача в наркологічну клініку, де ми познайомимося з деякими сімейними історіями. З метою дотримання конфіденційності реальні імена і деякі деталі життя описуваних людей змінені. Усі збіги з життям відомих читачеві сімей можна віднести за рахунок типовості. Сім’ї страждають передбачуваним чином, і тому в них можуть зустрічатися подібні події.
